Доля церковних дзвонів
Мелодійні дзвони були в Новокрасненській церкві. Як почнуть дзвонити, то аж у сусіднх селах було чути. Багато різних мелодій вигравали вони. Жителі села вже не тільки звикли до дзвонів, але й вміли розрізняти: де «утреня», де вечірню молитву дзвонять, а коли покійника відспівують. Та й по виду були красиві: золотисті, блискучі; коли сонце попадало своїм проміннями на дзвіницю – здавалося над церквою запалюється нове сонце, а по всьому колу дзвонів – орнамент красивий, з малюнками і написами старовинною мовою. Любили новокрасненці свої дзвони і пишалися ними – ніде таких не було.
Ось вона – дзвіниця Свято –Успенської церкви
Але прийшов страшний голод в 1932 році – люди помирали сім’ями, навіть випадки людожерства були. А влада нічим не могла допомогти: ні хліба, ні грошей в Україні не було, І тоді вирішили продати дзвони кудись в Америку, а на виручені гроші купити хліба.
Вночі зняли дзвони і повезли на станцію Бандурка , а там на поїзді в Германію, а потім в Америку. Американці багато заплатили грошей, а на ці гроші купили цілий ешелон зерна; тільки не попало це зерно в Новокрасне – місцеві куркулі заховали хліб і село було занесено на «чорну дошку», тобто позбавлене державної підтримки. Але все одно ешелон хліба прийшов в Україну і врятувалося від голоду багато людей в інших селах.
Легенда має яскраве ідеологічне забарвлення і не виключено, що її придумали представники комуністичного режиму, щоб виправдати штучний голодомор 1932 – 33 років. Опис церковних дзвонів не викликає жодних сумнівів, але дата… За свідченням історичних джерел (архівні документи зберігають відомості про зняття дзвонів з Новокрасненської церкви) ця подія відбулася в 1930 році, тобто тоді, коли голодомору ще не було. Місцеві комсомольці збирались закрити церкву і посилаючись на «бажання трудящих» серед білого дня скинули дзвони з дзвіниці, але жителі села ( в основному жінки) відстояли свою церкву, хоча і втратили дзвони.
Щодо їх подальшої долі, то історичних свідчень про це немає, хоча версія легенди про продаж дзвонів за кордон цілком ймовірна ( одним з джерел сталінської індустріалізації був продаж церковних цінностей і творів мистецтва за кордон). Судячи зі спогадів дзвони були одночасно і тим, і іншим).
Факт занесення села на так звану «чорну дошку» теж підтердже-ний документами, але безпосереднього відношення до дзвонів цей факт не має.
(Уривок з проекту “Село Новокрасне – легенди, факти, коментарі”
Керівник – Титаренко О.І.,вчитель історії)
Інші пости релігійної тематики
я был в етой церкве
By: Aндрей on Лютий 11, 2009
at 5:19 pm
By: maque on Лютий 12, 2009
at 1:46 am
…красивый храм ,а на фото этого не видно…
By: Andrey Elynikov on Березень 13, 2009
at 8:43 pm