Церква

Доля церковних дзвонів

Мелодійні дзвони були в Новокрасненській церкві. Як почнуть дзвонити, то аж у сусіднх селах було чути. Багато різних мелодій вигравали вони. Жителі села вже не тільки звикли до дзвонів, але й вміли розрізняти: де «утреня», де вечірню молитву дзвонять, а коли покійника відспівують. Та й по виду були красиві: золотисті, блискучі; коли сонце попадало своїм проміннями на дзвіницю – здавалося над церквою запалюється нове сонце, а по всьому колу дзвонів – орнамент красивий, з малюнками і написами старовинною мовою. Любили новокрасненці свої дзвони і пишалися ними – ніде таких не було.

Ось  вона – дзвіниця Свято –Успенської церкви

Ось вона – дзвіниця Свято –Успенської церкви

Але прийшов страшний голод в 1932 році – люди помирали сім’ями, навіть випадки людожерства були. А влада нічим не могла допомогти: ні хліба, ні грошей в Україні не було, І тоді вирішили продати дзвони кудись в Америку, а на виручені гроші купити хліба.
Вночі зняли дзвони і повезли на станцію Бандурка , а там на поїзді в Германію, а потім в Америку. Американці багато заплатили грошей, а на ці гроші купили цілий ешелон зерна; тільки не попало це зерно в Новокрасне – місцеві куркулі заховали хліб і село було занесено на «чорну дошку», тобто позбавлене державної підтримки. Але все одно ешелон хліба прийшов в Україну і врятувалося від голоду багато людей в інших селах.

Легенда має яскраве ідеологічне забарвлення і не виключено, що її придумали представники комуністичного режиму, щоб виправдати штучний голодомор 1932 – 33 років. Опис церковних дзвонів не викликає жодних сумнівів, але дата… За свідченням історичних джерел (архівні документи зберігають відомості про зняття дзвонів з Новокрасненської церкви) ця подія відбулася в 1930 році, тобто тоді, коли голодомору ще не було. Місцеві комсомольці збирались закрити церкву і посилаючись на «бажання трудящих» серед білого дня скинули дзвони з дзвіниці, але жителі села ( в основному жінки) відстояли свою церкву, хоча і втратили дзвони.

Щодо їх подальшої долі, то історичних свідчень про це немає, хоча версія легенди про продаж дзвонів за кордон цілком ймовірна ( одним з джерел сталінської індустріалізації був продаж церковних цінностей і творів мистецтва за кордон). Судячи зі спогадів дзвони були одночасно і тим, і іншим).

Факт занесення села на так звану «чорну дошку» теж підтердже-ний документами, але безпосереднього відношення до дзвонів цей факт не має.

(Уривок з проекту “Село Новокрасне – легенди, факти, коментарі”
Керівник – Титаренко О.І.,вчитель історії)

Місцева церква

Easter

Інші пости релігійної тематики

Релігія в житті села

Кропивницький у новокрасненській церкві

Вінчання Махна

3s коментарів

3 thoughts on “Церква

  1. Aндрей

    я был в етой церкве

  2. Andrey Elynikov

    …красивый храм ,а на фото этого не видно…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: