Свійські тварини

(частина четверта)

Серед тварин, які користувалися особливою повагою всіх жителів села, була корова. Вона була годувальницею як для українців, так і для росіян, і саме з коровою пов’язано багато повір’їв, які існують і досі. Наприклад, три дні після того, як корова отелилася, абсолютно нічого не можна давати з дому, навіть віддавати борг, в часи релігійних свят корів кропили хрещенською водою, згодовували їм святкові страви та інше.

8211623886yw7qgb

Утримання корів в приватному господарстві викликало ряд труднощів. Перше – годівля взимку. Відсутність лугів та часті засушливі роки зумовили жителів села ще в кінці ХІХ ст. штучно вирощувати сіно – для цього на земельних ділянках сіяли ячмінь і косили зеленим. Такий спосіб заготівлі сіна характерний тільки для півдня України. Друга проблема – випас. Як правило, в селі завжди використовувалася вигінна форма випасання череди по черзі. Правила такого випасання складалися протягом багатьох років і мені здається, що вони вже не змінюються століття.На пасовище корів виганяють після Великодня, якщо дозволяє погода, спроби змусити виганяти після Першого травня в селі так і не увінчалися успіхом (видно релігійність глибоко запала в душі моїх землків). Виганяли в перший день всі власники корів – «припасали»,а вже потім пасли по черзі по дворах. Існували і існують неписані правила щодо відповідальності пастухів, які за свою недбалість відповідають власною худобою або грошима по ринковій ціні. Корова втопилася чи «обдулася» (отруїлася внаслідок поїдання молодої свиріпи, люцерни тощо), загубилася або була вкрадена все це тягнуло відповідальність пастуха. Непередбачувані обставини, наприклад, вже на моїй пам’яті корову вразила блискавка, такої відповідальності не передбачають. У тих випадках, коли господар наймає пастухів, відповідальність все ж лежить на ньому На обід корів ніколи не приганяють, а «тирлують» – дають відпочити і коровам, і пастухам, Після того, як випаде сніг чи понизиться температура до сталих морозів, корів тримають в хлівах і годують сіном та соломою (як правило, ячмінною). З коровами пов’язані і ряд магічних дій. Мені відомо, що для того, щоб корова приходила додому сама, а не звертала в чужі городи, треба при першому виганянні на пасовище перегнати її через пилку, яка покладена зубцями від дому. В літературі описуються переганяння через тліючі головешки задля оберігання корів від злих сил, кропіння свяченою водою та інше. В нашому селі такий звичай, якщо і був, то вже втрачений, а от пилка залишилася, як і штани халошами до хвіртки (виходить в двох напрямках, а заходить лише в одному).

2007
Уривок з дослідної роботи
“Формування менталітету сільської багатонаціональної громади на півдні України
(на прикладі рідного села)
Автор: Хатунцева Юлія Сергіївна, 11 клас, Новокрасненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Арбузинської районної ради Миколаївської області
Вчитель: Титаренко Олександр Іванович, вчитель історії названої школи

Advertisements
Categories: Історія | Залишити коментар

Навігація по публікаціям

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

%d блогерам подобається це: